Трансфузійне замщення крововтрати (за П. Г. Брюсовим, 1997, із доповненням)

Рівень кровозаміщення

Шоковий індекс

Величина крововтрати
(у % ОЦК)

Загальний об’єм трансфузій (в % до величини крововтрати)

Компоненти
кровозаміщення та їх співвідношення в загальному об’ємі

І

0,6

До 10

200–300

Кристалоїди (монотерапія) або з колодами (штучними)(0,7+0,3)

ІІ

0,8

До 20

200

Колоїди та кристалоїди (0,5+0,5)

ІІІ

1,0

21–40

180

Еритроцитарна маса, альбумін, колоїди, кристалоїди (0,3+0,1+0,3+0,3)

IV

1,5

41–70

170

Еритроцитарна маса, альбумін, колоїди, кристалоїди (0,40+0,10+0,25+0,25)

V

2,0

71–100

150

Еритроцитарна маса та свіжоцитратна кров, альбумін (плазма), колоїди, кристалоїди (0,5+0,1+0,2+0,2)

Травматичний шок. Особливість його патогенезу - багато-факторність: біль, токсемія, кровотеча та послідовне охолодження. При синдромі тривалого стиснення (crush syndrome) та великих ушкодженнях м’яких тканин головним патогенетичним фактором є ранній токсикоз. Внаслідок токсичного ураження ниркового епітелію та закупорки звивистих канальців міоглобіновими циліндрами виникає ГНН. У деяких випадках олігурія й анурія навіть при задовільному АТ дозволяють судити про ступінь вираженості шоку. При опіковій травмі, крім болю та токсемії, важливим патогенетичним фактором є плазмовтрата з ураженої поверхні, що супроводжується розвитком білкового дефіциту.

У клінічній картині чітко простежується фазовий перебіг шоку, помічений ще за часів Пирогова, який дав класичний опис еректильної (збудження, нормотензія або навіть гіпертензія, блідість без ціанозу) та торпідної фаз (в’ялість, гіподинамія, олігурія, задишка, блідість із землистим відтінком і ціанозом, холодний липкий піт). Сучасна систематизація фаз травматичного шоку передбачає ті ж самі три стадії, що і при геморагічному шоку.

Для лікування травматичного шоку застосовують ті ж методи, що і для лікування геморагічного шоку. На місці пригоди та в санітарному транспорті велике значення мають якомога швидше розпочаті заходи швидкої допомоги: забезпечення прохідності дихальних шляхів і адекватної вентиляції легенів, відновлення гемодинаміки та її підтримка струминним введенням кровозамінників (зокрема, 7,5%-го розчину NaCl і поліглюкіну, стабізолу або рефортану), асептична пов’язка на рани, іммобілізація переломів і правильне укладання на ношах (напівсидячи - положення при пораненнях грудей, положення Фовлера - при ЧМТ, горизонтальне - при пораненнях живота, «положення жаби» - при пошкодженні таза), знеболювання (аналгетики з антигістамінними засобами), серцеві глікозиди.